Таке відчуття «ми» пов’язане з численними перевагами, включаючи задоволення від життя, згуртованість групи, підтримку та впевненість у фізичних вправах. Крім того, відвідування групи, докладення зусиль та більший обсяг фізичних вправ більш імовірні, коли люди сильно ідентифікують себе з групою, яка займається фізичними вправами. Належність до групи, яка займається фізичними вправами, здається чудовим способом підтримки режиму фізичних вправ.
Але що відбувається, коли люди не можуть покладатися на підтримку своєї групи з тренувань?
У нашій кінезіологічній лабораторії в Університеті Манітоби ми почали відповідати на це питання. Люди можуть втратити доступ до своєї групи тренувань, коли переїжджають, стають батьками або влаштовуються на нову роботу зі складним графіком. У березні 2020 року багато учасників групових тренувань втратили доступ до своїх груп через обмеження на публічні зібрання, що супроводжували пандемію COVID-19.
Надійне, вдумливе та незалежне висвітлення кліматичних питань потребує підтримки читачів.
Ідентифікація себе з групою
Щоб зрозуміти, чи ускладнює прив’язаність до групи тренувань заняття спортом, коли група недоступна, ми запитали учасників групи, як вони відреагують, якщо їхня група більше не буде для них доступна. Люди, які сильно ідентифікували себе зі своєю групою, були менш впевнені у своїй здатності займатися спортом самостійно та вважали, що це завдання буде складним.
Люди можуть втратити доступ до своєї групи тренувань, коли переїжджають, стають батьками або влаштовуються на нову роботу зі складним графіком. (Shutterstock)
Ми виявили подібні результати у двох дослідженнях, які ще не пройшли експертну оцінку, в яких ми досліджували, як реагували люди, що займаються спортом, коли вони втрачали доступ до своїх групових тренувань через обмеження COVID-19 на групові зібрання. Знову ж таки, люди, які займаються спортом і мали сильне відчуття «ми», почувалися менш впевнено щодо самостійного проведення вправ. Ця невпевненість могла бути пов'язана з труднощами, пов'язаними з тим, що учасники групи змушені були «покинути» участь у групі та раптово втратити підтримку та відповідальність, які надавала група.
Крім того, сила групової ідентичності тих, хто займається спортом, не була пов'язана з тим, скільки часу вони займалися спортом на самоті після втрати своїх груп. Відчуття зв'язку з групою у тих, хто займається спортом, може не перерости в навички, які допомагають їм займатися спортом на самоті. Деякі з тих, кого ми опитали, повідомляли, що взагалі припинили займатися спортом під час пандемічних обмежень.
Ці висновки узгоджуються з іншими дослідженнями, які показують, що коли люди, які займаються спортом, стають залежними від інших (у цьому випадку, від керівників тренувань), їм важко тренуватися самостійно.
Що може забезпечити учасників групових тренувань навичками та мотивацією для самостійних тренувань? Ми вважаємо, що ідентичність ролі у фізичних вправах може бути ключовою. Коли люди тренуються в групі, вони часто формують ідентичність не лише як члени групи, але й як ті, хто тренується.
Вправа ідентичності
Існують незаперечні переваги групових вправ, такі як групова згуртованість та групова підтримка. (Shutterstock)
Ідентифікація себе як людини, яка займається фізичними вправами (ідентичність у своїй ролі) передбачає сприйняття фізичних вправ як основи власного самосприйняття та поведінку відповідно до цієї ролі. Це може означати регулярні фізичні вправи або пріоритетність фізичних вправ. Дослідження показують надійний зв'язок між ідентичністю у своїй ролі та поведінкою, пов'язаною з фізичними вправами.
Ті, хто займається груповими тренуваннями та має сильну ідентичність фізичної ролі, можуть бути в найкращому становищі, щоб продовжувати тренуватися, навіть коли втрачають доступ до своєї групи, оскільки фізичні вправи є основою їхнього відчуття себе.
Щоб перевірити цю ідею, ми розглянули, як ідентичність ролі учасника тренування пов'язана з почуттям учасників групових тренувань щодо самостійного тренування. Ми виявили, що як у гіпотетичних, так і в реальних ситуаціях, коли учасники тренувань втрачали доступ до своєї групи, люди, які сильно ідентифікували себе з роллю учасника тренування, були більш впевнені у своїй здатності тренуватися самостійно, вважали це завдання менш складним і тренувалися більше.
Фактично, деякі учасники групи повідомляли, що сприйняли втрату своєї групи під час пандемії як ще один виклик, який потрібно подолати, і зосереджувалися на можливостях займатися спортом, не турбуючись про розклади чи вподобання інших членів групи. Ці результати свідчать про те, що сильне відчуття «я» може запропонувати членам групи інструменти, необхідні для самостійного тренування.
Переваги слів «ми» та «я»
Ті, хто займається спортом, можуть визначити, що для них особисто означає бути спортсменом незалежно від групи. (Pixabay)
Групові вправи мають незаперечні переваги. Виключно індивідуальні тренування не забезпечують переваг групової згуртованості та групової підтримки. Як експерти з дотримання режиму вправ, ми наполегливо рекомендуємо групові вправи. Однак ми також стверджуємо, що ті, хто займається спортом і занадто сильно покладається на свої групи, можуть бути менш стійкими до самостійних вправ, особливо якщо вони раптово втрачають доступ до своєї групи.
Ми вважаємо, що для учасників групових тренувань доцільно розвивати рольову ідентичність учасника тренування на додаток до своєї групової ідентичності. Як це може виглядати? Учасники тренувань можуть чітко визначити, що для них особисто означає бути учасником тренування, незалежним від групи, або переслідувати одні цілі з групою (наприклад, тренуватися для веселого пробіжки з членами групи), а інші цілі – самостійно (наприклад, пробігти змагання у власному найшвидшому темпі).
Загалом, якщо ви хочете підтримувати свій режим тренувань та залишатися гнучким перед обличчям труднощів, відчуття «ми» – це чудово, але не забувайте про своє відчуття «я».
Час публікації: 24 червня 2022 р.